з візерунками для вишивання хрестиком. Вишивка за такими зразками і отримала назви «мильною» або «брокарівською».


Рукоробниць приваблювала новизна орнаментальних мотивів, їх колірна насиченість, декоративність, можливість більш реалістичного трактування рослинних мотивів, а наявність готового малюнка значно прискорювала роботу. Так прізвище власника фабрики визначило назву нового стилю української вишивки другої половини ХІХ – першої половини ХХ століття.


Протягом цілого століття цей стиль відігравав значну роль у житті селянської сім'ї та формував смаки багатьох поколінь. Брокарівську вишивку легко можна впізнати серед традиційних технік, якими багата Україна. Це перш за все натуралістично трактовані великі і маленькі квітково-рослинні мотиви, які складаються в букети, гірлянди, віночки, гілочки різних конфігурацій (троянди, лілії, гвоздики, грона ягоди, дуби, жолуді, жолоби, жолоби, жолоби, виногради, жолуді; , квіткові бутони).



З друкованих видань запозичені гірлянди із завитками та вензелями, вази, зображення крилатих коней, вершників, птахів, півників, равликів, монограм, абетки. На рушниках часто вишивали сцени зустрічі козака і дівчини біля колодязя, сватання, прощання, а також тексти. Тип орнаменту брокарівських вишивок – рослинно-геометризований. Він обумовлений характером техніки хрестик, завдяки
якої контури будь-якого малюнка мають «ступінчасту» будову. Колорит вишивок – це головним чином поєднання червоного та чорного кольорів, символів радості та смутку, неодноразово оспіваних в українських народних піснях. Червоний колір - основний. Відтінки його різноманітні, залежно від матеріалу ниток і барвників. Чорний – допоміжний, він надає виразність червоному, підкреслює контури малюнку, акцентує деталі.



На жіночих сорочках традиційно прикрашали вишивкою рукави, поділ, пазушку, воріт, манжети - те, що не закривалося іншими предметами одягу. Найбільш багато орнаментувалися рукави. Брокарівська вишивка набула поширення по всій території України, але найбільше – на Київщині, що було обумовлено близьким розташуванням до великого центру та можливістю частіше набувати друкованих об-
різці для вишивання. 

Формування локальних особливостей даного стилю визначалося в значній
ступеня етнічними традиціями та історико-культурними зв'язками різних регіонів.

Людмила Білоус, заступник генерального директора з наукової роботи Національного музею українського народного декоративного мистецтва

Матеріал взятий з дозволу журналу Все про Рукоділля випуск №24. (С) Все про Рукоділля.